top of page

Олімпійське перемир’я-2024: чи може сучасний світ дотриматися античної традиції?



Коротка пауза у війні – не вихід. Україні потрібне повне відновлення територіальної цілісності та виведення усіх російських військ


Наприкінці лютого Емманюель Макрон раптом ошелешив світ заявою щодо направлення французьких солдатів до України. Але не минуло й двох місяців, як президент Франції повернувся до свого звичного амплуа «миротворця», а його «войовничу» риторику змінила ініціатива про «глобальне перемир’я», зокрема, в Україні, на час Олімпіади-2024, яка пройде у Парижі з 26 липня по 11 серпня.


Щоб втілити план у життя, він розраховує на підтримку у цьому питанні різних партнерів, наприклад, лідера Китаю Сі Цзіньпіна, який незабаром відвідає французьку столицю.


Укрінформ розпитав у дипломатів та політологів, чому мсьє Макрон знову включив режим «хорошого поліцейського», чи має його пропозиція шанс на успіх, а головне – чи пристануть на неї головні порушники світового порядку, щонайперше – Росія?





МОЖЛИВО, В АНТИЧНІ ЧАСИ ЦЕ СПРАЦЮВАЛО Б, АЛЕ В СУЧАСНОМУ СВІТІ – НІ

Йдеться про спробу відродження давньогрецької традиції дотримуватися миру під час Олімпіади. З початку 1990-х, кожні два роки, країна-господарка майбутніх всесвітніх змагань – літніх і зимових – має вносити відповідну резолюцію в ООН, яка, зазвичай, приймається одностайним голосуванням. Таке перемир'я має на меті гарантувати безпечний проїзд для спортсменів під час Ігор, а в перспективі – просувати ідею миру в усьому світі.

Перемир’я теоретично має тривати майже два місяці: починається за сім днів до початку кожних Олімпійських ігор і закінчується через сім днів після завершення Паралімпіади.

Однак, у сучасній історії важко згадати приклади, коли ворогуючі держави припиняли бої під час змагань. Натомість, є приклади, коли Олімпіади не проводилися взагалі. Приміром, через Першу світову війну не відбулися Ігри-1916, а Друга світова війна завадила Олімпіадам 1940 та 1944 років.

  • Німеччина, 1916

Берлін здобув право стати господарем літніх Олімпійських ігор 1916 року, «перемігши» заявки Александрії, Амстердама, Брюсселя, Будапешта і Клівленда.


Німецька імперія побудувала новий стадіон, який мав стати головною ареною Ігор. Deutsches Stadion відкрився за три роки до змагань – 1913 року.

Після початку Першої світової війни у липні 1914 року підготовка тривала ще деякий час, оскільки ніхто не очікував, що бойові дії затягнуться на декілька років. Але жахлива війна, зрештою, змусила скасувати Олімпіаду. Берлінський стадіон був знесений через два десятиліття. На його місці звели нову арену, яка стала епіцентром Ігор-1936: Берлін отримав другу спробу провести змагання. Ту Олімпіаду Гітлер використав як потужний інструмент нацистської пропаганди.

  • Японія, 1940

У той час і зимові, і літні Олімпіади відбувалися в один рік і в межах однієї країни. Японія стала першою східною країною, якій належало прийняти Ігри. Токіо мав стати господарем літньої Олімпіади, а Саппоро – зимової. Утім, знову на заваді стала війна.

У 1937-му розпочалась японсько-китайська війна. Міжнародний олімпійський комітет поспішно обрав Гельсінкі для літніх Ігор, а зимові мали відбутися в 1938 році у швейцарському Сент-Моріці. Суперечка зі швейцарськими організаторами призвела до ще однієї зміни, і Зимові ігри були перенесені вдруге – до німецького Гарміш-Партенкірхена. Та початок Другої світової війни у вересні 1939 року, коли Німеччина вдерлася до Польщі, призвів до повного скасування Олімпіади. Зрештою, Токіо використав шанс провести літні змагання в 1964 році, а Саппоро – у 1972-му.

  • Англія, Італія, 1944

Ще до початку Другої світової війни МОК вдруге після 1908 року обрав Лондон господарем Літніх ігор-1944. У голосуванні англійська столиця перемогла Афіни, Будапешт, Детройт, Гельсінкі, Лозанну, Монреаль та Рим.

Оскільки Англія не могла прийняти й зимову Олімпіаду, це право подарували італійській Кортіні д'Ампеццо.

Друга Світова війна, яка тягнулася до 1945 року, не дала Іграм-1944 жодного шансу. Лондон прийняв Олімпіаду в 1948 році, у суворих повоєнних умовах, а Кортіна д'Ампеццо – у 1956-му.


У 2012 році Лондон став першим містом, яке втретє здобуло право бути організатором Олімпійських ігор.


РОСІЯ – ОСНОВНИЙ ПОРУШНИК НЕ ЛИШЕ ОЛІМПІЙСЬКОГО, АЛЕ Й БУДЬ-ЯКОГО ПЕРЕМИР’Я

«Олімпійське перемир’я чи олімпійське замирення, olympic truce – це традиція. І десь на початку 90-х ООН прийняла резолюцію, яку повторюють у документах перед кожними Олімпійськими іграми: введення «олімпійського перемир’я». Ясно, що у давнину, в античній Греції, все було зовсім за інших обставин. І тому так виходить, що цього в новітній період, коли олімпійське перемир’я поновили, його уже три рази порушили. Причому, всі три рази це зробила саме Росія», – розповідає посол України у США у 2015−2019 роках Валерій Чалий.

Порушення №1 – 8 серпня 2008 року, в перший день літньої Олімпіади в Пекіні, коли Грузія розпочала операцію із «відновлення конституційного порядку» в Південній Осетії. Тоді Росія використала це як привід для військового вторгнення до Грузії.

Порушення №2 – у 2014 році. Тоді російська армія почала операцію з окупації Криму на четвертий день після завершення зимових Ігор у Сочі – тобто, коли ще теоретично діяло олімпійське перемир'я.

Порушення №3 – 24 лютого 2022 року. На четвертий день після завершення зимової Олімпіади у Пекіні – РФ розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Тут те саме, що і в 2014-му…

Треба нагадати, «що перемир’я – це не тільки дні Олімпіади, це сім днів до відкриття Олімпіади, вся Олімпіада, Паралімпійські ігри, які проходять у тій же країні, і сім днів після їх закриття. Тож, якщо говорити про літо 2024 року, олімпійське перемир’я мало б тривати десь до 15 вересня, а починатися не 26-го, а 19-го липня», – наголошує дипломат.

Зрештою, якщо говорити про перемир’я, не лише олімпійські, то варто нагадати, що з 2014-го по 2022-й (час, коли «діяли» так звані Мінські домовленості, – ред.) Москва загалом порушувала його десятки разів. Причому часто у перші ж години оголошення такого перемир’я – великоднього, шкільного, новорічного, різдвяного, хлібного, всеосяжного…

До слова, вперше Еммануель Макрон став президентом Франції у травні 2017 року, був членом «Нормандської четвірки», а отже добре знає, як РФ вміє «дотримуватися» перемир’я. Тож, навіщо йому це взагалі – висувати утопічну ідею про олімпійське перемир’я?


МАКРОН МРІЄ СТАТИ ЛІДЕРОМ ЄВРОПИ №1 ТОМУ І ВИСУВАЄ ОДНУ ЗА ОДНОЮ «КРАСИВІ» ПРОПОЗИЦІЇ

Таку думку в коментарі Укрінформу висловив політичний експерт Євген Савісько: «За пропозицією президента Макрона стоїть точний розрахунок, – вважає експерт. – Макрон вміє створити сенсацію та використати її собі на користь. Варто лишень пригадати видану ним у 2017 році книгу «Révolution», яка одразу стала бестселером, а Макрон невдовзі переміг у президентських перегонах».

Пропозиції Еммануеля Макрона розраховані на дві аудиторії: внутрішню та зовнішню. У Франції, як і в інших країнах Європи та в США, є ті, хто втомився від російсько-української війни та її наслідків – найперше, від біженців та санкцій, що не дають можливість заробляти, «як раніше». Але є й ті, хто підтримують Україну, виступають за надання максимальної кількості зброї, боєприпасів.

«Зараз Франція стає лідером серед європейських країн щодо виробництва та продажу озброєнь. Підтримувати Україну для Франції вигідно і політично, і економічно. А щодо шансів на «глобальне олімпійське перемир’я», то вони – нульові. Адже не вигідні ані Україні, ані Росії», – наголосив пан Савісько.

Будь-яка пауза дасть можливість ворогу краще підготуватися, поповнити боєзапаси, провести перегрупування військ, покращити логістику, відновити зруйновані об'єкти критичної інфраструктури.

«А ще є шанс нарватися на чергову провокацію рашистів: домовленість зірвуть, а звинуватять у цьому ГУР чи СБУ», – підкреслив експерт.


ПРОПОЗИЦІЯ МАКРОНА ЗАЛИШИТЬСЯ НЕ БІЛЬШ ЯК «КРАСИВОЮ РИТОРИКОЮ»

«Схоже, французький президент просто не зміг залишитися осторонь гостро конкурентної боротьби за роль миротворця в російсько-українській війні», – каже експертка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Наталя Беліцер.

На її думку, можливо, Макрону знадобилося «урізноманітнити» свій нещодавно набутий імідж «яструба», в якому його звинувачують всі політичні сили, що побоюються рішучої перемоги України і відповідної реакції загнаної у кут Росії – аж до рішення таки застосувати ядерну зброю після численних нездійснених погроз.




Ще таку роль Франції гостро критикують Азербайджан і його союзники, вбачаючи в цьому підтримку Вірменії та участь у її озброєнні.

Не виключено також, що таким чином Макрон намагається зробити свій внесок у гарячі дискусії стосовно участі/неучасті Росії у різного роду «мирних планах», насамперед – Глобального саміту миру у Швейцарії, запланованому на 15–16 червня.

«Гадаю, сам Макрон, попри свою щиру занепокоєність безпекою Олімпійських ігор, добре розуміє нереалістичність свого заклику до перемир’я, але як лідер з добре розвиненим політичним чуттям вирішив, що в даній ситуації це зіграє на користь його іміджу», – зазначила пані Беліцер.

Звісно, в Україні чудово розуміють, що будь-яке «заморожування» війни, навіть короткотривале, по-перше, не буде дотримане Москвою (про що свідчить весь попередній досвід), по-друге, дасть Росії можливість виробити й отримати додаткову зброю від своїх союзників і партнерів по «вісі зла».

«А також - посилити армію за рахунок мобілізаційних ресурсів, мігрантів з Центральної Азії, найманців із зубожілих країн Глобального Півдня і перекидання військ з інших напрямків і не тільки лінії фронту. Це можуть бути навіть залишки «вагнерівців» з африканських держав; не виключено, що з таким наміром пов’язане і рішення про передчасне виведення контингенту російських «миротворців» з території тепер вже азербайджанського Карабаху», – додала експерт.

Для України прийняти таку пропозицію було б вкрай невигідно ще й тому, що на цей час можна очікувати надзвичайно важливого надходження літаків F-16 і великої кількості снарядів відповідно до чеської ініціативи.

«А, може, до того часу нарешті почне надходити допомога з боку США. Загалом, пропозиція Макрона, найімовірніше, залишиться не більш як «красивою риторикою», – запевняє Наталія Беліцер.


ПРОПОНУЮЧИ ОЛІМПІЙСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я, МАКРОН НЕ ВІДМОВИВСЯ ВІД НАМІРІВ З ВІДПРАВКОЮ СОЛДАТІВ В УКРАЇНУ

«Навіщо це Макрону? Тут дуже прості пояснення. По-перше, Макрон не досяг своєї мети. Він побачив, що масової підтримки його попередня ініціатива (відправити війська в Україну, – ред.) не викликала. І хоча він усіляко намагався зберегти обличчя, повторюючи її в різних варіаціях ще раз і ще раз – для себе він зрозумів, що результату досяг тим, що став таким собі «ньюзмейкером» на певний час. Але не більше того. Це, по-перше», – коментує дипломат Вадим Трюхан.

По-друге, цього року Франція – господар Олімпійських ігор. І було б дивно, на думку експерта, якби Макрон не висунув якусь мирну ініціативу.

«Президент Франції знову намагається показати своє лідерство. Це цілком нормальний хід, який, однак, не означає, що Макрон відмовився від своєї «войовничої» риторики – підвищувати ставки в заочному діалозі з росіянами».

Чи досягне його ідея з перемир'ям мети? Як і попередні спікери, пан Трюхан також має великі сумніви і повторює ще раз: «Задовго до 24 лютого 2022 року, до великого вторгнення РФ в Україну, оголошувалося безліч перемир'їв – і в рамках так званих перших Мінських домовленостей, і других... Як правило, ці перемир’я порушувалися росіянами буквально через декілька годин після їх оголошення. Тому в Кремлі, звісно, можуть підтримати цю ініціативу публічно, мовляв, вони за «мир, дружбу, жвачку», але при цьому РФ у жодному випадку не зупиниться у намірах окупувати якомога більше нашої території».

Відтак дипломат закликає не приставати на пропозицію Макрона, але водночас, жорстко критикувати цю ініціативу теж не варто.

«Ми опинилися в такій ситуації, коли слід, як говорив покійний перший президент України Леонід Кравчук, пройти «між крапельками». Тобто, в цілому підтримуючи ідею президента Макрона, наголошувати, що коротка пауза у війні – це не вихід, що Україні потрібне повне відновлення територіальної цілісності, виведення усіх російських військ і так далі», – резюмував Вадим Трюхан.





Мирослав Ліскович. Київ

Commenti


bottom of page