Як прагнуть поділити світ Трамп, Путін і Сі Цзінь Пін

За матеріалами NYT «Бачення Трампа. Один світ, три держави». 

Джерело : Стаття в NYT 

Преамбула: Відомий американський китаїст Вонг стверджує, що світ повертається в XIX століття. В The New York Times він аналізує заяви Президента Трампа і переконаний, що Донні зазіхнув на розподіл світу. Чи не трапиться таке, що три імператори Путін, Трамп і Сі Цзіньпін розділять світ на трьох? Автор вважає, що Трамп мислить, як імператор. Про стратегічне мислиння тут не йдеться. І всі угоди, переговори і бізнес крутяться навколо одного -найвеличнішого Трампа і його сімʼї. Схоже на те, що трійка імператорів Путін, Трамп і Сі Цзіньпін бачать в цьому світі лише три держави. Чим аргументується такий підхід? Зокрема, автор статті на прикладі переговорного процесу щодо російсько-української війни демонструє, чому Президент США дотримується тієї чи іншої позиції; як путін з трампом ділять Україну. Чому Президент Трамп так наполягає на торгівлі з рф і так прагне поговорити з Сі? Що в аргументації упустив автор?

До уваги наших читачів аналітичний коментар Романа Безсмертного, українського дипломата, політика,  члена переговорної групи в мінському процесі.

Роман Безсмертний:

Вже чималий час, ще до того, як Дональд Трамп став президентом США, між аналітиками, політиками, на політичних кухнях і різних раутах, мова йде і шла, і, очевидно, буде йти, чи не трапиться варіант, коли 3 імператори,

Пу, Сі і До сядуть і розділять світ між собою.

І ось нині Нью-Йорк Таймс видала унікальний матеріал американського китаїста Едварда Вонга під назвою «Бачення Трампа. Один світ, три держави». З підзаголовком "Нещодавні дії та заяви президента Трампа свідчать про те, що він, можливо, прагне домовленості, за якої Сполучені Штати, Китай та Росія домінуватимуть у своїй сфері впливу". Теза про сфери впливу з XIX століття. з берлінської конференції кінця XIX століття повертається в третє тисячоліття. Звідки й чому з'явилася ця теза і на що Едварда Вонга наштовхує вона? І що є приводом для того, щоби вернутися до роздумів, а чи не повернулася планета Земля і її політики до імперської системи організації суспільного життя. І у цьому випадку треба згадати про те, як Дональд Трамп весь час говорить про одне і те ж. Угоди, угоди, угоди.

 Ми всі хочемо укладати угоди

Згадаємо фразу. Ми всі хочемо укладати угоди, сказав пан Трамп в інтерв'ю, але я цей гігантський магазин, цей гігантський гарний магазин і всі хочуть туди ходити за покупками. Про що ж він говорить? А ось про що на думку китаїста Вонга:

«Угоди, угоди і угоди !  Найбільше Дональд Трамп хотів би укласти з імператором Китаю Сі і імператором Росії Пу. І в даному випадку цим самим створити три держави, які ділять глобально світ на три сфери впливу. І не випадково Дональд Трамп так наполягає на нормалізації торгівлі з Росією і на тому, щоби глава КНР Сі Цзіньпінь як можна швидше зателефонував Дональду Трампу, щоби завершити торгову війну і розпочати угоди про торгівлю. При цьому пан Трамп може мати на увазі щось масштабніше під словами, які він говорить офіційно».

При цьому така угода, на якій наполягає Дональд Трамп, каже він, що має бути остаточною, тобто таким чином натякаючи на те, що вона може розв'язати всі питання. При цьому він уявляє в такому випадку світ, в якому є три держави, Сполучені Штати, Китай і Росія, які домінують в світі і мають такі ж самі три сфери впливу. По суті, китаїст Вонг каже, що це повернення до 19 століття. Зокрема, це так і є. Причому ми пам'ятаємо про те, що Трамп заявив, що він хоче Гренландію у Данії, він хоче Канаду під американський контроль, він хоче Панамський канал. Таким чином він хоче в півкулі розширити своє панування, взяти повний контроль фактично на західній півкулі. І не випадково ж. У цій ситуації так то син відвідав Гренландію, то віце-президент Джей Ді Венс відвідав Гренландію разом з дружиною Ушею.

Коли маневри і слова співпадають

Таким чином видно, як маневри і слова співпадають. І в цій ситуації очевидно, що такі слова і така поведінка, такі дії наштовхують на певні роздуми. Важливо зазначити і те, що така поведінка Трампа з підіграванням Путіну і Сі Цзіньпіню, вона не може бути непоміченою. З одного боку, він ніби підіграє Росії і Китаю, з іншого боку, він хоче реалізувати свій інтерес. І в цьому випадку, скажімо, в його інтересах збільшити вплив Росії і Китаю в євразійському просторі, а з іншого боку, він хоче збільшити свій вплив на території обох Америк. І у цьому випадку, учасникам цього великого розподілу сфер впливу є про що говорити, тому що в Росії і в Китаї є серйозні інтереси, в тому числі і в Латинській Америці, і в Південній Америці і так далі.

В цьому випадку очевидно, що мета і з якою Дональд Трамп намагається формалізувати і вплинути на російську агресію проти України, несе в собі в тому числі складові оцього геополітичного бачення, як пише автор статті в New York Times. Причому тут явно проглядається з одного боку паси Росії стосовно територіального надбання України,   а з іншого боку Дональд Трамп хоче прихопити корисні копалини України шляхом укладання угоди. Причому це все фактично вкладається в той стереотип 19-го сторіття, про який ми знаємо, так як діяли великі імперії, ділячи світ на сфери впливу, в тому числі черпаючи із цих сфер впливу корисні копалини, які потрібні були для початку віку моторів. Таким чином, пан Трамп і Путін говорять про Україну, говорячи про це, вони території міняють на корисні копалини. Не випадково, як пише автор статті, дух і тон, цитуючи Трампа, розмови були чудовими, бо тут є про що поговорити і поласувати шматками навколо цієї теми, так вважає автор. Разом з тим, професорка Міжнародної школи політики школи Флетчера в університеті Тавста Моніка Дафі Товт пише про те, що лідери США, Росії та Китаю прагнуть до уявного минулого, яке було б вільнішим і славетнішим. А далі вона продовжує у Foreign Affairs виданні, пишучи свій матеріал, достатньо широкий, говорить. Командування та розширення сфер впливу, здається, відновлює згасаюче відчуття величі. Термін сфери впливу виник ще на Берлінській конференції, про яку я вже нині згадував, 1884-1885 року. Це та конференція, на якій ділили Африку між собою великі імперії. Це та конференція, рішення якої стануть причиною  Першої світової війни. Ось куди тягне ситуацію і імператор До, і імператор Пу, і імператор Сі, дбаючи про мир.

Ну, хоча в цій ситуації Пу і Сі зрозуміло, чому вони воюють, тому що один просто представляє диктаторську систему, типа хунти, московський фюрер Пу, а те, що стосується Сі, тут зрозуміло, тому що червоний большевик. Ну, а Доні? Чого йому, махровому «демократу», стимулювати війну на планеті Земля? Однак він цього не розуміє. Він вертає світ, як пише Вонг, до конференції 1885 року, яка сама по собі породила причини Першої світової війни. Мушу заспокоїти багатьох в тому, що Трамп багато говорить, багато говорить і фюрер Пу, однак Сі Цзіньпінь мовчить. Причому, якщо бути відвертим, то найбільшим стратегом у цьому колі безумовно є Сі Цзіньпінь. Путін є КГБшником, махровий КГБшник, який діє за принципом напаскудить і втекти. Трамп принципово не вміє мислити стратегічно, бо його принцип – украсти і втекти, так як він себе реалізовував  все своє життя.

Дональд Трамп принципово не здатен мислити стратегічно ?

До того ж, видатні політологи, аналітики, державні діячі, які працювали в першій каденції з Дональдом Трампом, говорять про те, що ця людина принципово не здатна мислити стратегічно. А в речах, про які ми говоримо, явно йде оперування стратегічними речами, речами, які говорять про геополітичні стратогеми з поглядом на серйозну перспективу. Але ми мусимо задати собі питання. А Дональду Трампу, Путіну і Сі Цзіньпіню принципово в цій ситуації потрібно це стратегічне мислення? Можливо, вони мислять примітивно, як у свій час мислили імператори, королі, які намагалися прихопити якісь ділянки, якісь держави, якісь міста і так далі. І з точки зору багатьох фахівців нинішніх, щоб діяти так, як діє Трамп, не обов'язково мислити стратегічно. Достатньо мислити мародерськи. І це буде здаватися ніби логічними діями з точки зору реалізації стратегії розподілу світу на сфери впливу. І ось що каже Стівер Вертхайм, історик зовнішньої політики США з фонду Карнегі. 

Найкращим, цитую, доказом є бажання Трампа розширити відкриту сферу впливу Америки в західній півкулі. Однак всі фахівці, які говорять про це, стверджують одноголосно:

«Створити таку сферу впливу в постімперську епоху непросто, навіть для наддержави, коли суспільства йдуть дорогою багатоманіття, багатоцентровості, рівності, не в залежності від того, які розміри держави, яка кількість населення, який валовий національний продукт»

Тому, можливо, в цих діях і проявляється ідея поділу світу на сфери впливу, але в нинішній ситуації, при тому, що ми бачимо, вони не сприймаються  більшістю суспільств і держав, навряд чи це можливо. 

Викрутаси з Канадою, Панамою та Гренландією.

Дуже цікаво повели себе канадці, коли з'явилася ідея анексії Канади. Мало того, що канадці відкинули консервативні ідеї, які домінували, вони ще й більше як на 20% збільшили довіру до ліберальної політики і обрали ліберала Марка Карні прем’єр-міністром. І ліберальна партія отримала вчергове, вчетверте контроль над парламентом. Сюди ж чітко лягає і рішення виборів в Гренландії. Так, трошки більше 50 тисяч голосів. Однак навіть ці 50 тисяч прийняли рішення на користь тої політичної сили, яка відкинула будь-які ігрища з продаванням Гренландії США. Я вже не кажу про ситуацію, яка склалася в Панамі з бажанням Дональда Трампа прихопити Панамський канал, де чітко було заявлено, що це територія і власність держави Панама. Зрозуміло, що так само, як і прямі учасники цього процесу, які пов'язані з Канадою, з Гренландією, з Панамою, так і ті, хто мають інтереси, вони не зможуть відмовитися від цього. І це все може загострити ситуацію. Можливо, Дональд Трамп розпочав свою митно-тарифну реформу для того, щоб стимулювати ці процеси напруги? І потім за рахунок цієї дільожки сфер впливу й виходити із процесу конфліктів.

Ось що каже Юнсунь, аналітичка з питань Китаю в центрі Сімсона в Вашингтоні: 

«Китай не відмовиться від своїх позицій в західній півкулі так легко і без бою». 

Незважаючи на те, що Трамп і його помічники продовжують атакувати по всій абсолютно сфері, тобто і Гренландія, і Канада, і Панама, і навіть на зустрічі під час візиту прем'єр-міністра Канади Карні до США, він відверто сказав Дональду Трампу в овальному кабінеті, що Канада не продається. Але і Дональд Трамп тут продовжив відстоювати свою ідею, сказав, у відповідь ніколи не кажи ніколи. Всі ці візити до Гренландії сина Дональда Трампа, Джей Дівенса, далі візити Марка Рубіо, державного секретаря до Латинської Америки, Карибського басейну, зустріч з керівництвом Сальвадору, Панами, вони дуже чітко лягають у цей сценарій спроби погратися на сфери впливу.

Критичне значення для національної безпеки США

Причому вже давним-давно, ще з 2022 року, сенатор Рубіо, виступаючи якось в Сенаті, говорив про критичне значення для національної безпеки США має реалізація певних інтересів на територіях. При цьому він тоді ще зазначив, що географія має значення, бо близькість має значення. В нинішній ситуації, коли він зробив певні вояжі по Латинській Америці, потім в Азії, під час слухання у Сенатському комітеті, він весь час мусив пояснювати, так як буде себе вести США по відношенні до союзників в Азії, таких як Японія, Південна Корея, Філіппіни, Тайвань. Причому він як прихильник традиційної школи дуже важко може переходити від традиційної американської зовнішньополітичної школи до тих параметрів і тих доктрин, які нав'язуються Дональдом Трампом. І тому на пряме питання, чи говорили ви під час зустрічей про сфери впливу? Він давав відповідь в Сенаті: 

«Ми не говорили про сфери впливу. Сполучені Штати – це індо-тихоокеанська країна і в нас є відносини з Японією, Південною Кореєю, Філіппінами. Ми збираємося продовжувати ці відносини.»  Рубіо

Не дивлячись на те, візити в Латинську Америку явно були з претензією США на контролююь і Центральноі Америки, і Південноі Америки.  

Дональд Трамп веде переговори з Росією про те як поділити Україну між сферами впливу ?

Є частина аналітиків, які стверджують, що підхід, який реалізує Дональд Трамп до розв'язання і припинення війни в Україні, він точно так лягає в цю концепцію сфер впливу. І США, тобто Дональд Трамп, веде переговори з Росією про те, як визначити кордони меншої країни, тобто як поділити Україну між сферами впливу рашистів і трампістів. І, власне, той підхід в регулюванні, який було запропоновано Дональдом Трампом, починаючи від того, що США визнають суверенітет Росії над Кримом, і фактичний контроль над континентальною Україною з одного боку за Росією, а з іншого боку укладання угоди про корисні копалини для США з Україною.

Більше того, навіть дехто каже, що цей крок відмови від припинення вогню був відповіддю Дональда Трампа на позицію України, яка наполягає на тому, що Україна територіально має бути повернута в рамках міжнародно визнаних кордонів. І російські війська мають покинути територію України. Частина аналітиків вважають, що це, власне, дія Дональда Трампа не наполягати на припиненні вогню, є реакцію на цю позицію України. Прихильники позиції Трампа щодо врегулювання, вони якби повністю говорять про те, що Дональд Трамп, московський фюрер Путін і Сі Цзіньпінь постійно знаходяться в координації дій і ведуть діалог стосовно Ченчу. Хто кому що має уступити. Приводом для цього є ситуація навколо так званої митно-тарифної політики, яка виглядає занадто  дивакуватою, щоб до неї серйозно відносилися. Тому, очевидно, багато хто з фахівців вважає, що за шторами цієї митно-тарифної возні й укладання угод, насправді ведеться діалог про перерозподіл світу.

 Євроатлантинчі скепсиси Трампа

І сюди точнісінько так лягає і постійна похвала, яку Дональд Трамп робить в адрес чи російського імператора Пу, чи точнісінько також большевика Сі, але найгірше, що сюди попадає критика по відношенню до європейців і скепсис Дональда Трампа стосовно перспектив перебування  США в рамках Північно-Атлантичного договору, Вашингтонського договору, договору про створення НАТО. І очевидно, що це ще більш наштовхує на думку, що якийсь діалог з приводу такі розподілу сфер пливу в світі у трійці ведеться. Важливо і те, що треба звернути увагу на той факт, що Дональд Трамп весь час робив паси китайському більшовику Сі. Та й нині він постійно займається його підхвалюванням. Я вже не кажу про те, як він іноді в момент переговорів вчергово відтерміновує введення мит по відношенню до Китаю. Так от важливо тут зрозуміти, чи діалог, який ведеться сьогодні в рамках Вашингтон - Пекін, Вашингтон - Москва, чи не виходить він за рамки в одному випадку торговельної війни, а в другому просто припинення війни як факту російської агресії по відношенню до України. Бо якщо він виходить, І в рамках цього прикриття йде мова про розподіл сфер пливу, то очевидно, що реакція на це світу буде зовсім і зовсім інша. 

Чи потрібна Пекіну грандіозна угода із США ?

Цілий ряд фахівців вважають, в тому числі і Юн Сунь, про яку я вже говорив, як одного з аналітиків американського Вашингтонського центру, говорить про те, що Пекін хотів би укласти грандіозну угоду з США щодо сфер впливу. Я думаю, що ви погодитесь на те, що і Росія, точнісінько так, в особі Пу хотіла б такої масштабної дії. Нагадаю вам Хельсинки 2018 рік. Власне, там вперше російський імператор  Пу сказав Дональду Трампу, який щойно-щойно тільки починав розуміти, куди він потрапив, що чи не вернутися до Ялтинської зустрічі, на що Дональд Трамп відповів, що, ну, можливо, хоч Сі Дзінь Піня візьмем третім. Тоді це всі помітили на зустрічі 2018 року. Сьогодні про це вже пишуть більше і йдуть далі. 

Цікаво і те, що на це рефлексують і посадовці. Зовсім нещодавно в Конгресі США було слухання, яке стосувалося ситуації з безпекою в Індо-Тихоокеанському регіоні. І там виступав один із заступників міністра оборони, який проходив затвердження на цю посаду - Елбрідж Колбі. Дуже цікаво, що йому республіканець з Арканзасу задав питання: «Чому, пане Колбі, у вас пом'якшилась ситуація по Тайваню? Адже попередньо ви говорили, що Америка стане захищати Тайвань, якщо Китай спробує щось вчинити проти Тайваню». І тут Колбі здивував усіх на слуханнях у комітеті, сказавши фразу про те, що Тайвань не є екзистенційним інтересом для США.

І при цьому продовжив: «Дуже важливо, що основний інтерес Америки полягає в тому, щоб позбавити Китай регіональної гегемонії». До речі, утворення трійки частково знімає питання гегемонії, тому що це виводить на рівень філософії, допустимій імперській філософії трьох імператорів – Пу, Сі і До. І це означає, що, об'єктивно аналізуючи нинішню ситуацію, на основі фактів, які ми можемо бачити, дійсно, десь проглядаються такі висновки. 

Інтелектуально і економічно Європа має набагато серйозніший вплив

Тепер, якщо дозволите, висловлю свою думку з приводу цієї доктрини і цього сценарію, який виписано в Нью-Йорк Таймс відомим у світі китаєвістом Вонгом. До речі, зовсім нещодавно вийшла чергова книга про Китай. Мабуть, всі звернули увагу на те, що в цьому матеріалі майже не згадується Європа. Є тільки в одному місті, і то в рамках Північно-Атлантичного Союзу. Однак інтелектуально Європа має набагато серйозніший вплив, і це по-перше. 

По-друге. Так, як і в попередні роки, і Китай, а тим більше Росія недооцінюють економічну потужність і інтелектуальну потужність Європи. І в цій ситуації нарікання Дональда Трампа на Європу і завдання, яке він весь час дає Орбану Угорському розвалювати Європу є речами абсолютно не здійсненими з точки зору того, що європейські суспільства відстоюють необхідність єднання Європи, розвиток. 

Більше того,  європейські програми  і перспективи говорять про кооперування, про зростання кооперації, про спільну стандартизацію і так далі. І як ми бачимо, Орбан, навіть вислужуючись перед двома імператорами Пу і До, все рівно плазує, все рівно відступає, голосуючи і за санкції, голосуючи і за європейське законодавство, голосуючи за європейські стандарти і так далі. Тобто очевидно, що завдання завданнями, а реалії життя спонукають його до інших кроків.

Модель -  «поділити на трьох світ» не працює

І так, перша – це слабкість цього імперського підходу в тому, що Європа на нього не піде. Друге – чи піде на це Китай з його проблемами, які там на сьогоднішній день є? Китай не може розв'язати своїх внутрішніх проблем. Як він може справитися з питаннями зовнішнього впливу? І ще одна річ. Чомусь автори цих прожектів і концептуальних підходів, які, я переконаний, навколо Дональда Трампа є, тому що диму без вогню не буває, забулися про Індію. Це той швидкісний паротяг, який набирає обертів і який може рухатися дуже швидко. 

І ще одна дуже важлива річ. Якось, коли говорять про Росію, то згадують про ядерну зброю, а коли говорять про бажання поділити світ на трьох, то забуваються. Але ж не тільки три мають ядерну зброю. Її має й той, хто не має. Ізраїль, Її мають, Індія, Пакистан. І це говорить про зовсім інші підходи. І не треба також спускати з рахунку й те, що так, союзницькі відносини між Північною Кореєю і Рашидською Федерацією є. Але чи це відносини старшого і меншого? Чи це відносини Метрополії і Домініона? Ні. Це відносини рівних у злодійстві диктаторів. Тому не працює модель поділити на трьох світ. Якщо це рішення і думки є у Дональда Трампа, то це ще більше говорить про те, як він не розуміється на глобальній проблематиці. Якщо лише це враження журналістів-аналітиків, виходячи з того, що витворяє Дональд Трамп, то це абсолютно здоровий підхід і бажання запропонувати ще таке бачення у діях Дональда Трампа. Якщо ж це дії без абсолютно продуманих наслідків, то це даруйте війна. Якщо ми подивимося і розглянемо деталі цих процесів, то вони, по-перше, ведуть до загострення відносин між усіма трьома. Я маю на увазі і імператор Пу, і Сі, і імператор До.

Умови, коли світ не збирається воювати

У цій ситуації ще важливо й те, що в умовах, коли світ не збирається, як він каже, воювати, а справа йде до війни, то може трапитися так, що Близький Схід і Україна, як ключові події в питаннях війни, і розв'яжуть цю проблему на користь тих чи інших. Але даруйте. Дональд Трамп повів себе так, що Ізраїль не на його боці. А Україна взагалі з Європою. Як видно, зрозуміло, і це вже важко розірвати. За таких умов, безумовно, в програші залишається Рашиська федерація. Китай буде продовжувати сидіти на березі Хуанхе, як старий китайський мудрець. Ну а програє від цього найбільше Дональд Трамп, який і без того губить довіру до США і вбиває доларового гегемона в світі. А між тим долар обслуговує більше ніж 60% торгових операцій у світі. Насправді, говорити про такий підхід можна. Але на щастя, Він абсолютно не життєздатний в нинішніх умовах. І про це говорить і кількість населення планети, про це говорить і економічний інтелектуальний зріст населення планети, яке давним-давно подолало сверблячку до імперської політики. Хіба що залишило у двох імператорів Пу і Сі, ну і третього, який мріє. Діяча політично, який мріє стати імператором До. Що ж, дякую вам за те, що слухали і дивились. Україною дуже ширяться думки про те, що До І Пу домовилися. Тільки про що вони могли домовитися у цій ситуації, коли і один, і другий класифікують події абсолютно по різному? Скоріше за все, цей матеріал можна сприйняти просто як аналіз і один із ймовірних, з моєї точки зору, з найслабшим відсотком до реалізації. 

Джерело  з аналітикою Романа Безсмертного

Стаття в NYT