top of page

Перший від початку війни прес-брифінг Валерія Залужного, головнокомандуючого ЗСУ.



Прес-конференція Головнокомандувача Генерального штабу ЗСУ генерала Валерія Залужного. 26 грудня 2023 р.


Дозвольте відповідати ?


Дуже радий всіх бачити, дякую за запрошення. До речі, це - моя перша прес-конференція, потрібно буде її запам'ятати. Що стосується дефіциту військовослужбовців і кількості штурмових груп і так далі, дивіться, я неодноразово казав про те, що відбувається зараз це не є якимось таким шоу, за яким спостерігають зі сторони і цікавляться який там рахунок ? А що там ? А що завтра буде? що післязавтра ?

Я взагалі не можу вести мову ні про які цифри, я не хочу допомагати нашим ворогам, робити їхню ворожу справу. Тому хочу вам сказати, що в цілому я вважаю, що при формуванні (військових) потреб, а потреба для нас це ресурс, це зброя, це боєприпаси, це в тому числі люди, ми враховуємо звісно людей, яких ми втратили, людей яких ми можемо втратити у наступному році, і людей, які нам необхідні для формування тих чи інших частин та підрозділів. Все це разом формується у загальну цифру і не тільки в людях, а і в боєприпасах, і в техніці, яка нам необхідна для ведення бойових дій.

Що стосується уряду, то я хочу сказати, що українське законодавство досить чітко розмежовує усі функції тих, хто приймає участь в обороні України. Збройні сили воюють безпосередньо. Для того, щоби воювати в них є для цього Міністерство оборони, яке відповідно реагує на наші запити і займається задоволенням наших потреб в тому числі і в людських, в даному випадку. Це все, що я хотів сказати по цьому питанню.


Питання стосовно демобілізації : «В законопроекті йдеться про 36 місяців.

А яка ваша позиція з цього приводу ?»


В мене позиція дуже проста. Ще раз, я не втомлюся нагадувати про те, що іде війна, яка розвивається за своїми законами, і все, що відбувається на війні залежить саме головне від дій нашого противника, тому я розумію і знаю, і Вам хочу сказати, що наші бійці зараз на фронті у надскладних і дуже надважких умовах роблять свою справу, завдяки якій ми можемо зараз з вами спокійно тут спілкуватися. Їм дуже і дуже важко. Це досить складна справа, і, звісно, мені би хотілося, щоби люди, які йдуть до війська і, особливо ті, які вже служать у війську, щоби вони чітко розуміли скільки їм необхідно буде воювати.

Разом з міністерством оборони ми погодилися на цифру 36 місяців, сподіваючись на два моменти. По- перше про те, що не буде загострення на фронті, це раз. І по-друге, саме головне, що цих людей через 36 місяців буде ким замінити. І ось це уже уряд, який взявся реалізувати цей закон, я думаю, що уряд чітко розуміє, які в нашої держави можливості.

Я сподіваюся на те що все ж таки через 36 місяців ми впораємося із завданням для того, щоби замінити тих людей, які дійсно в надскладних умовах виконують свою роботу. Звісно я погоджуюся з тим, що після того як вони будуть демобілізовані їм потрібен деякий час для того, щоби відпочити і саме ми погодилися із напрацюванням Міністерства оборони про те, що це має бути саме ота цифра, яка там є. Ми з цим погодились, і звісно, я за те, щоби це все відбулося. Але знову ж таки хотів зауважити про те, що це та норма, яка не зовсім реальна в тих умовах, в яких ми знаходимося, але нам залишається сподіватися на те, що все ж таки інтенсивність бойових дій вона не збільшиться, і ми зможемо зробити заміну цих людей, які ми плануємо замінити через 36 місяців.

Запитання: до тих 36 місяців фактично через рік ми маємо знайти заміну для військових, які воюють від початку повномасштабного вторгнення. Чи ми покриємо ці потреби, чи є у нас така можливість? І також чому ось 500 000 чому сформувалася саме така цифра ?

Розпочну з того, що я, як головнокомандувач збройних сил України, я би ніколи би не оперував би такими цифрами. Ми чітко знаємо про заявлені об'єми мобілізації в Російській Федерації, заявляємо про своє, і повірте мені, я в цьому абсолютно впевнений ,і Російська Федерація їх змінить. Тому я би все ж таки не виносив на загал обговорення таких цифр. Хочу єдине підтвердити про те, що формується цифра саме така, як я і казав. Ми враховуємо в тому числі і завдання, які будуть виконувати в наступному році. Це не значить, що ця цифра має от завтра бути реалізована. Звісно це все розбивається на певні періоди.

Чи зможемо ми знайти (таку кількість)?

Знову ж таки я повторюся, що ми збройні сили України, ми не можемо жодним чином втручатися в життя цивільних людей, незважаючи на те, що ми працюємо в умовах воєнного стану маємо достатньо прав. Я гадаю, що уряд впорається з цією задачею, але ж саме для цього вони і призначені.

Дивіться, 36 місяців - це у нас буде аж 25-й рік у нас буде достатньо часу для того щоб підготувати людський ресурс, який необхідно буде для заміни, і щоби ця ситуація з демобілізацією не вплинула на той стан, в якому ми знаходимося, звісно ми це розуміємо, але і уряд має розуміти те, що якщо ми ведемо мову про 36 місяців демобілізації, то імовірніше за все розпочати цей процес необхідно буде в призові людей, і в підготовці вже в наступному році для того, щоби в 25-му році можна було здійснити демобілізацію.


Питання: «в законі йдеться про те, що ротація обов'язково має відбуватися

через півроку бойових дій. Чи це сьогодні можливо вже зробити ? І що мається на

увазі коли там йдеться про відновлення? Це люди йдуть в відпустку на два місяці,

чи все-таки вони продовжують тренуватися, але просто не на нулі, а десь тут, де

трошки безпечніше ?»


Працюючи у робочій групі Міністерства оборони, яке формувало ці пропозиції, одним з наших завдань було прослідкувати, щоби ми деякими законодавчими нормами не порушили процес військового управління, який є на місцях, і тому ця норма, яка стосується про 6 місяців звісно вона дуже цікава і звісно хотілося б щоб вона була. Але знову ж таки наші люди зараз знаходяться не на змаганнях і не на якомусь турнірі, і це знову ж таки не шоу, за яким спостерігає весь світ.

Повторюся, що ситуація на фронті перш за все залежить від дій противника, і ми не можемо спрогнозувати те, що це буде 6 місяців, 5 місяців, 3 місяці. Ситуація буває абсолютно різна, повірте мені. Якщо люди, які пропонують проводити ротацію через 6 місяців, вони мають розуміти тоді яким має бути бойовий комплект військ, який необхідно збільшувати тоді приблизно хоча б у два рази, і яка це на виході буде сума для того, щоби через півроку замінити цих людей на бойових позиціях.

А якщо ситуація зміниться, якщо противник буде атакувати з неатакованих ділянок ? Що тоді робити в такій ситуації ? Тому люди мають відпочивати. Я вимагаю від командирів на місцях, щоби вони робили все можливе і неможливе для того, щоби здійснювати ротацію в підрозділі в межах військової частини. Але законодавчо прописувати, що ми будемо рухатися тим чи іншим чином, повірте моєму 30-ти річному досвіду служби в Збройних силах України та майже 10 років війни, що це обман, мабуть нереальний у нинішніх реаліях.


Питання : скільки потрібно часу, щоби навчити принаймні якщо не таку кількість

людей то тисячі людей і чи матимемо ми таку змогу?


Абсолютно погоджуюсь з вами про те, що люди, які мають виконувати завдання, мають бути підготовленими. Я згоден з будь-якими ініціативами, якими ми можемо підвищувати відповідальність за те, що десь бувають такі моменти коли людина попадає на фронт непідготовленою. Такого бути абсолютно не може. У нас є чудова можливість використовувати як і наші можливості, так і можливості, які надаються нашими партнерами. Хочу сказати окремо, що партнери приділяють цьому дуже-дуже велику увагу, і фактично на сьогоднішній день наші можливості в цьому не обмежені. Ми можемо там готувати на сьогоднішній день до 10-ти бригад повного складу, вести підготовку відповідно на цих полігонах, і ми такі засоби звісно використовуємо.

Що стосується молоді від 18 до 25 років, знову ж таки повторюся про те, що я хочу, щоби у військо приходили люди, які можуть виконувати бойові завдання. Це дуже важко, це настільки важко, що навіть в цьому кабінеті це важко уявити. Я хочу щоб вони приходили в стані, в якому вони можуть це робити. А якщо вони ще будуть підготовлені, я буду тільки за це. Непогана на мій погляд ініціатива.


Питання: Чи треба повертати чоловіків призовног віку, які виїхал за кордон, і чи є

вже способи як це зробити ?»


Ще раз повторюся про те, що збройні сили України мають воювати жодним чином не посягаючи на мирне життя наших громадян, включаючи тих, які виїхали за межі нашої країни. Для цього є уповноважені органи центральної виконавчої влади, які можуть них прийняти відповідні рішення на сьогоднішній день. Я не можу давати їм оцінку, і не хочу відповідно це робити, але я буду дуже радий, якщо через деякий час я побачу їх у війську і з великим задоволенням організую з ними підготовку, навіть за кордоном, поверну їх назад, щоби вони пройшли там підготовку, і буду чудово з ними співпрацювати.


Питання: Напередодні у західних виданнях з'явилася інформація про чергові

плани Кремля щодо масштабного наступу на Україну. Чи очікуєте ви цей

Наступ, і можливо на тлі новин про мобілізацію плануєте наш Контрнаступ ?


На мою особисту думку, в західних ЗМІ пишеться дуже багато. Інколи мені навіть показують, що там написано. При всій повазі до експертного середовища на Заході, навіть деякі речі читати не хочеться. Вони абсолютно не розуміють, що відбувається тут. Там є дуже і дуже маленький відсоток тих експертів, з якими дійсно можна погодитися.

Щодо планів Російської Федерації, звісно, що війна -це перш за все дії противника і наша реакція на ці дії. Ми враховуємо те, що може відбуватися у наступному році, що ми бачимо, що буде відбуватися я знову ж таки зараз не хочу озвучувати, не хочу зараз демонструвати, що я все знаю і такий розумний, а потім наслідки ці ліквідовувати, то мені би цього робити не хотілося. Але ми уважно відслідковуємо. У нас на сьогоднішній день є достатньо розвідувальних органів, які проводять відповідну роботу і у нас є на сьогоднішній день можливість співставляти ті, чи інші данні, порівнювати дані, які дають наші партнери, порівнювати дані, які дають наші органи розвідки. Ми все робимо для того, щоби адекватно на це реагувати. І ведучи мову тут про цей закон це якраз частка реакції на можливі дії Москви також у цьому законі.


Питання: Під час розробки законопроекту, чи були якісь пропозиції від воєнкомів

можливо були моменти, на яких вони наполягали ?


Що стосується територіальних центрів комплектування, то станом на сьогоднішній день, чесно сказати, роботою їхньою я поки що не задоволений. І, відповідно якби я був би нею задоволений, ми би зараз не обговорювали саме питання цього законопроекту. Хочу, щоби ви розуміли, що люди, які працюють в територіальних центрах комплектування, це спеціальна окрема спеціальність. За свої 30 років служби, єдине де я не хотів би служити, це у територіальному центрі комплектування. Для цього необхідно мати певний набір знань, набір навичок, і саме головне, набір умінь, які дозволяють керівнику ТЦК виконувати свої обов'язки як зовні поза межами ТЦК так і всередині цієї структури. Але станом на сьогоднішній день я хочу сказати, що можливості по прийому особового складу в територіальних центрах комплектування ми не втратили. Я не відчуваю проблеми в забезпеченні необхідного нам об'єму комплектування. Ми прослідкували, щоби ті ключові посади, які безпосередньо працюють над організацію цього процесу в ТЦК залишилися, і відповідно продовжили свою роботу. Тому я думаю, що ми з цим завданням справимося. Що стосується безпосередньо керівників, то робота йде далі, і станом уже на зараз ми деяких керівників вже міняємо, деякі залишили це місце самостійно. Але знову ж таки ця організація, як написано в постанові кабінету міністрів, орган військового управління місцевого рівня, на сьогоднішній день на мою особисту думку функціонує і здатна далі виконувати свої завдання.


Запитання: на вашу думку як воєнна кампанія в Україні буде відрізнятися в

24-му році від 23-го? Які головні уроки ви винесли від минулого року, над якими

треба буде працювати в наступному ?


Чудове запитання, досить актуальне. Я намагався декілька місяців тому пояснити нашим партнерам, що відбувається взагалі в XХІ столітті, і яким чином іде війна. Я отримав безліч критики із цього приводу, але з часом люди зрозуміли, що я був абсолютно правий, тому що в XХІ столітті розвиток науки і, як наслідок, розвиток озброєння і військової техніки безапеляційно і обов'язково веде до змін в тактиці застосування.

2024 рік буде не просто буде відрізнятися, він має відрізнятися від 2023го року, бо інакше нас чекає те, про що я писав у своїй статті. (дати гіперпосилання на публікацію на нашому сайті) Відповідно ми ці проблеми знайшли, і знайшли десь мабуть вже 90% рішень цих питань, які необхідно обов'язково вирішити для того, щоби в наступному році діяти більш ефективно, і саме головне, зберегти людей. Над цим працюємо, з нами абсолютно погодилися наші партнери, які також зацікавились цим питанням, і можу вас запевнити про те, що наступний рік буде відрізнятися у військовому відношенні від 23го року, ми принаймні для цього усе робимо. На жаль мушу констатувати, що противник від нас не відстає. Ви бачите що відбувається особливо останніми днями. У нас іде досить потужне протистояння на рівні застосування технологій перш за все. Ми не сбавляем в цьому напор. До речі, хотів би подякувати міністру оборони за те, що його команда дійсно підтримує всі технологічні наші прориви, які ми запропонували.

Я гадаю, що в нас це вийде, я в цьому впевнений.


Запитання : ви не хочете говорити про цифру 500 000, але вона вже прозвучала на

прес-конференції президента, і коли ми говоримо про таку кількість

військових ми маємо розуміти, що в них має бути зброя. Чи є у вас впевненість що

наші партнери і наш впк здатні забезпечити таку кількість людей необхідною

зброєю та технікою?


Що стосується наших партнерів, то користуючись нагодою хотів би їм подякувати перш за все тому, що мої прохання до них були абсолютно різноманітні, і ми пройшли довгий шлях співпраці на тих чи інших рівнях. Хочу сказати, що у нас настільки серйозна співпраця, особливо за останній рік, кожну цифру, яку я проговорюю, або яку я піднімаю перед своїми партнерами, вона обов'язково перевіряється, вона обов'язково обговорюється, і лише після цього стає загальнодоступною. Тому, коли я веду мову про таку цифру, я впевнений в тому, що західні партнери залишаться поруч із нами. Що стосується потреби, яка не залежить від західних партнерів, відповідно всі ці потреби вони сформовані.

Вони знаходяться в міністерстві оборони, вони досить жваво зараз обговорюються, і вже деякі розпочали реалізовуватися. Безпосередньо всі ці цифри і всі потреби нами сформовані до кінця, і я гадаю, що проблем з цим не буде.

У нас були досить амбітні цілі і в 23му році. Я хочу сказати, що я не розчарувався тим рівнем забезпечення який був саме в 23му році. Да, він звісно був неповний, але принаймні дозволив нам досить впевнено вести бойові дії.


Питання : Ця цифра, яка звучить, тобто ця потреба, яка передбачається, це річна

потреба ? тобто вона буде не одномоментно мобілізована така кількість людей, а

впродовж року ? і чи ми в наступному році продовжимо цю практику, коли

формуються нові підрозділи для виконання великих завдань, чи навпаки ці люди

які будуть мобілізовані будуть розосереджені, розподілені між вже існуючими

бойовими підрозділами ?


По-перше, я в своєму виступі жодним чином не казав на цифру ні 500 ні 400. Я кажу про загальну потребу, і що ця потреба звісно вона розбита на певні періоди. Звісно хтось буде мобілізований в січні місяці, а хтось і навіть і в грудні. Ми не ведемо мову про те, що всю цю потребу зараз нам потрібно для того, щоби і вдіти і обути, і зброю дати. Ні це зовсім не так. Я скажу так, що і 23-й рік відбувався точно так же саме по такій же схемі. Нічого особливого, і таким же чином буде це здійснено і в 24му році.


Питання : коли почалась повномасштабна війна існувала думка про те, що якщо

українська армія знищить 100 000 російських солдатів Вони спиняться, потім

Можливо якщо 500 вони спиняться. Ми вже побачили що для росіян людське

життя зовсім не має някого значення, але як ви вважаєте, коли вони спиняться і

чи є в нас дійсно зараз от на цей момент те, що може їх повністю спинити ? Ми

мали Бахмут, зараз щось подібне відбувається все ж таки на Авдіївці. Ми

розуміємо як завадити тому, щоб не повторився Бахмут номер два, і щодо лінії

укріплення, що для цього робиться на лінії фронту ?


Перш за все, що стосується Російської Федерації, хотів би сказати, що це була одна із самих моїх головних помилок про те, що я вважав, що таку кількість втрат, яку ми завдали противнику ну навіть рік назад, вона може зупинити, така кількість втрат зупинила мабуть будь-яку країну, але я розумію, що не російську федерацію. Хлопці показують, що там твориться на лінії зіткнення - гори тіл противника. Там навіть ніхто не намагається їх забрати, їх з'являється з кожним днем там все більше і більше. На жаль таке відношення Російської Федерації до власних людей, тому на сьогоднішній день важко спрогнозувати скільки ще необхідно нанести втрат для того, щоб це все припинилося. Я вважаю, що необхідно це робити постійно рівно до того моменту, поки війна не закінчиться, поки противник не відмовиться від ведення бойових дій проти нашої країни.

Що стосується ведення бойових дій навколо Бахмуту, навколо Авдіївки, ну знову ж таки не потрібно досить сильно на цьому зациклюватися і робити знову ж таки що мені більш за все не подобається, якесь шоу, навіть скорботу біля якогось там населеного пункту, щоб в кінці кінців робити з цього якісь речі, які зовсім не притаманні. Ведення бойових дій підпорядковується своїм законам, які діють в незалежності від того чи подобається це там командирам, чи подобається політикам, чи подобається це журналістам, вони діють. І коли противник наносить вогневе ураження із застосуванням великої кількості снарядів ці снаряди приносять свій результат, вони розбивають будівлі, вони вбивають солдатів, і, відповідно, відбувається те, що відбувається. У противника на сьогоднішній день є така можливість концентрувати свої сили в тому числі і артилерію, авіаційні засоби на тому чи іншому напрямку, і вони можуть зробити так, що за два або три місяця із міста буде те, що трапилося з Бахмутом, цього міста вже немає.

Тому нам дорогий кожний клаптик нашої землі кожний клаптик нашої землі і будь то Бахмут чи будь то Авдіївка ми будемо обороняти рівно стільки скільки у нас вистачить сил для того, щоби це зробити. Якщо сил буде недостатньо і ми будемо бачити, що краще зберегти людей, звісно ми таке рішення приймемо, і збережемо людей, а потім відвоюємо. Це все буде залежати від ситуації.

Але знову ж таки навколо цього не потрібно робити щось із того що іздалека нагадує шоу якесь. Ви ж бачили в яких умовах там хлопці виконують завдання. Вони це роблять абсолютно чесно, абсолютно для того, щоб би їхні діти, їхні жінки жили в спокої. І вони зараз знаходяться там і цей закон ми зараз обговорюємо саме якраз для того, щоби була справедливість.

Захищати Україну мають усі, не тільки ті, які потрапили до військового комісаріату потім до військової частини у 22-му 23му році. Війна на жаль продовжується далі.

Те, що росіяни з вчорашнього дня розказують про Мар’янку. Ми захищаємо кожний клаптик нашої землі, кожний клаптик, але коли на цьому вузенькому клаптику ворожі снаряди починають перекопувати це місце разом з камінням із землею, з нашими бійцями, то життя наших бійців нам важливіше, тому Мар’янка, яка трималася майже два роки спочатку вулиця за вулицею, потім будинок за будинком, станом на сьогоднішній день наші війська ще знаходяться у Північній його частині. Наші війська підготували обороний рубіж поза цим населеним пунктом, але я можу сказати, що цього населеного пункту вже не існує. Методика абсолютно така сама як була в Бахмуті, знищується вулиця за вулицею квартал за кварталом, закопуються наші бійці. Після цього маємо те, що маємо, тому знову ж таки це війна і те, що ми зараз відійшли на околицю Мар’янки, а в деяких місцях уже обладнали позиції за Мар’янкою, мені здається, що в цьому нема нічого такого, що може визвати якийсь суспільний резонанс.

Війна на жаль вона така.

bottom of page